Перемиський Кармель

Серед складних тем, безумовно, був конфлікт навколо наміру римо-католицької єпископської курії передати греко-католицькій громаді костел відщепенців кармелітів у Перемишлі. Початки заснування костелу та монастиря відщепенців кармелітів відносяться до 1620 року, коли перемишльський староста Марцін Красіцький вирішив пожертвувати для цієї мети своє майно. Після Першого поділу Польщі австрійський імператор Йосиф ІІ скасував контемплятивні ордени, а через два роки передав майно кармелітів у Перемишлі греко-католицькому духовенству, яке до 1946 року використовувало костел як катедральний храм. У 1958 році, після численних зусиль, монахам вдалося повернутися до Перемишля і знову заволодіти костелом, але вже без монастирських будівель. Кармелітський монастир був повернутий кармелітам лише у 1990 р. Приводом до конфлікту навколо Кармелю став лист кардинала Мирослава Любачівського від 26 вересня 1990 р. на ім'я генерального міністра Ордену відлучених кармелітів у Римі, в якому ієрарх Греко-Католицької Церкви вимагав повернути костел. 15 лютого 1991 року було підписано угоду про передачу костелу Босих Кармелітів греко-католикам на п'ять років. Угоду підписали, зокрема, кардинал Юзеф Глемп - Предстоятель УГКЦ, архієпископ Юзеф Ковальчик - Апостольський Нунцій, єпископ Ігнацій Токарчук - Ординарій Перемишльський та єпископ Ян Мартиняк - візантійсько-український єпископ Перемишльської єпархії. 23 лютого було створено Громадський комітет на захист польського костелу кармелітів у Перемишлі, який очолив Станіслав Жулкевич. Комітет розпочав пікетування костелу та багато інших заходів на захист костелу кармелітів. У квітні Комітет прийняв рішення про закриття і захоплення храму. Напередодні візиту Папи Івана Павла ІІ до Перемишля Комітет прийняв рішення припинити акцію протесту. 1 червня Святіший Отець оголосив про своє рішення передати у власність греко-католикам Гарнізонний костел (колишній єзуїтський костел) у Перемишлі для використання його як катедрального собору. Хоча цим рішенням було покладено край суперечці за костел, протести тривали до вересня 1991 року, що було пов'язано з наміром виселити з Перемишля дискваліфікованих кармелітів.

Marek Kuchciński jako redaktor naczelny „Spojrzeń Przemyskich” nie zajmował w tej kwestii oficjalnego stanowiska, ale wydaje się, że redakcja periodyku zareagowała wówczas w sposób znaczący, publikując w lutowo-marcowym numerze w 1991 r. materiały historyczne dotyczące kościoła oo. karmelitów bosych (na pierwszej stronie fotografia wnętrza kościoła), jak również listy i oświadczenia przedstawicieli różnych podmiotów, w których wyrażano sprzeciw wobec decyzji o przekazaniu kościoła grekokatolikom, uznawano bowiem, że może ona wywołać „falę niezadowolenia i nienawiści, której nie można by było opanować”. „Spojrzenia Przemyskie” zamieściły też pismo w tej sprawie skierowane do Watykanu, sygnowane m.in. przez Jana Musiała – wojewodę przemyskiego, Andrzeja Matusiewicza – przewodniczącego RM, Mieczysława Napolskiego – prezydenta Przemyśla, Marka Kamińskiego – przewodniczącego Zarządu Regionu NSZZ „S” Ziemia Przemyska i Stanisława Żółkiewicza – prezesa Stowarzyszenia Obroń- ców Pamięci Orląt Przemyskich. Problematyka dotycząca historii przemyskiego „Karmelu” znalazła się nadto w kolejnym numerze (kwiecień–maj) „Spojrzeń Przemyskich”. Należy również nadmienić, że Kuchciński wówczas stał już na czele lokalnych struktur Porozumienia Centrum. Mimo że wielu działaczy tej partii w Przemyślu zaangażowało się w obronę kościoła, to PC nie zajmowało oficjalnego stanowiska w sporze. Ponadto należy odnotować, że do Społecznego Komitetu dołączył również ojciec Marka Kuchcińskiego. Wydaje się jednak, że Marek Kuchciński nie był przychylny zamiarowi przekazania kościoła karmelitów bosych społeczności grecko- katolickiej, raczej wspierał stanowisko przemyskiego samorządu, który był skłonny przekazać grunt pod budowę nowej świątyni dla grekokatolików.

Витяг книга підготовлена до друку poświęcony Przemyskiemu Towarzystwu Kulturalnemu, gdzie przedstawiona jest także historia tzw. Sporu o Karmel. Rozdział III, Стор. 57-61,

Від Перемишля до великої політики. Політична біографія Марека Кухцінського,

Ян Драус, Даріуш Іванечко