"Культурне горище це не тільки назва літературно-мистецького журналу, це також місце зустрічі групи друзів, які створюють незалежне культурне коло. Це пристосоване горище односімейного будинку, заповнене роботами художників, картинами та книгами, з якого можна було бачити навколишні пагорби. Перед будинком старий фруктовий сад, якому кілька десятків років, з розлогими яблунями, з нескошеним багатоквітковим лугом. Скрізь багато зелені. З перспективи горища ми дивилися на навколишній світ, не забуваючи про існування "підпілля". Так ми жили, дещо дуалістично: працювали, займалися побутовими справами за комуністичними правилами, але духовно поруч. Назва журналу також натякала на спадщину поколінь: запорошену, закинуту десь на горищі, але без якої уявлення про громаду було б неповним". (Марек Кучинський)
.
