.

(Витяги з книги, що готується до друку)

ЯН ДРАУС, ДАРІУШ ІВАНЕЧКО

Від Перемишля до великої політики. Політична біографія Марека Кухцінського Перемишль 2021

Рецензенти: проф. д-р Вальдемар Парух, проф. д-р Ришард Терлецький, д-р Мацей Шимановський

.

Розділ II

Проти комуністичного режиму (1980-1989)

1. опозиційна діяльність

.

(...)"...Завдяки управлінню садівничим господарством Кухцінський взяв участь у створенні та подальшій діяльності "Сільської солідарності". Перші збори, які ініціювали створення Асоціації індивідуальних фермерів "Солідарність" (NSZZ Rolników Indywidualnych "Solidarność"), відбулися в перемишльській штаб-квартирі Асоціації "Пакс" 15 вересня 1980 р. У них взяли участь майже 30 осіб, серед яких Здіслав Малавський, Мацей Малаговський, Анджей Мольон, Віт Сівец, Єжи Бонарек та Марек Кухцінський. Наступні зустрічі відбувалися в штаб-квартирі "Солідарності" на Кам'яному мості, а потім, на зламі листопада і грудня, в клубі ПСМ-ВСС "Społem" на вул. Вінцента Пстровського (тепер бл. Якуба Ґлейзера). Серед учасників були Ян Кулай (1958-2020), пізніше голова NSZZ RI "S", Станіслав Пайда та Ян Карусь. Разом з Єжи Бонареком Кухцінський організував установчі збори структур "Сільської солідарності". Вони відбулися, зокрема, в Оструві під Перемишлем, Лентувні, Негрибці та Германовіцах. Пізніше Єжи Бонарек брав участь у страйках в Устриках та Перемишлі. Марек Кухцінський підтримав страйки, оскільки, як він згадує, під час зимового та весняного сезонів займався садівництвом (раннім виробництвом прискорених овочів), що вимагало постійної присутності в Перемишлі. Єжи Бонарек, друг Кухцінського, також разом зі своїм батьком вів сімейне садівниче господарство по сусідству..."(...)

.

"(...) Селянські капеланства були найбільш активними в Перемишльській єпархії, хоча опозиційні активісти з міст також зустрічалися в рамках реколекцій, організованих цими колами. Ця форма діяльності була започаткована Фермерським капеланством (DR) у Красічині, заснованим ще наприкінці 1982 року, ініціатором і натхненником якого був о. Станіслав Бартмінський. Перша реколекція ДР у Красічині відбулася 8-12 грудня 1982 року, в якій взяли участь 45 опозиційних активістів з десяти єпархій Польщі. Їхній приїзд організували Вєнчислав Новацький та Марек Кухцінський. Учасники цієї зустрічі надіслали спеціального листа Святішому Отцю Івану Павлу ІІ з інформацією про заснування першого в Польщі фермерського капеланства. Копія цього листа знаходиться у розпорядженні о. Бартмінського. Від Перемишльського воєводства у щомісячних зустрічах у Красічині найчастіше брали участь, зокрема, Ян Карусь, Августин Чубоча, Генрик Чонстка та Марек Кухцінський. Збори ДР у Красичині були під наглядом комуністичної влади, яка вважала їх опозиційною діяльністю. 5 березня 1983 року людей, які поверталися із зустрічі з преподобним доктором Казимиром Ричаном (1939-2017), тодішнім викладачем Люблінського католицького університету (KUL), вивели з автобуса і затримали, а потім допитували. Марек Кухцінський утримувався під вартою на вул. 1 Травня, 26, у так званій "ямі" протягом 24 годин.

Окрім своєї фундаментальної формаційної функції, капеланства відіграли надзвичайно важливу роль як майданчики для зустрічей та обміну думками. Вони також були в центрі уваги заходів з надання допомоги, таких як велика кампанія "Від села до міста". Кухцінський повідомив про це через роки: "У Сілезії ми співпрацювали з Комітетом допомоги інтернованим, в якому, серед інших, була активна пані Марія Климович (1941-1995), сестра о. Станіслава. Вона полягала в тому, що ми з отцем Бартмінським об'їжджали парафії, домовлялися з окремими священиками, щоб у такий-то день зібрати продукти: картоплю, моркву, буряк, борошно, все, що є у людей. Потім ми організовували транспорт і їхали з Юреком Бонареком і покійним Анджеєм Тумідайським в різні місця, наприклад, в Запалув біля Ярослава, або навіть в район Ясло; пакували їжу на вантажівку і їхали в Сілезію, де її розвантажували у відповідному місці, як правило, в парафії".

Єпископ Ігнатій Токарчук (1918-2012), великий прихильник і промоутер створення громадських капеланських організацій, пішов ще далі, коли у 1984 році заохотив створення "банку людей доброї волі" для надання матеріальної, медичної та культурної допомоги всім, хто її потребує. Стимулюючи суспільну активність, Перемишльський орден заохочував до такої діяльності, яка б принесла вихід з кризи та морально-політичне оновлення. При цьому він порівняв 40 років існування Польської Народної Республіки з перебуванням Христа в пустелі. Такі тези відповідали філософії "довгого походу". Заохочення незалежної активності в суспільстві не було вигідним з точки зору влади та її апарату безпеки. Влада розглядала фермерські капеланські служби як загрозу, оскільки "це структура, яка має на меті усунути або замінити існуючу структуру організацій на селі". Капеланство було прирівняне до опозиційної діяльності. Тому, де б вони не створювалися, СБ заводила об'єктові справи. У Жешувському воєводстві контроль над колами сільськогосподарського скотарства здійснювався в рамках справи під кодовою назвою "Пастух", створеної в лютому 1984 року. Він був завершений лише 20 жовтня 1989 року.

Приклад душпастирського служіння в Красічині поширився на інші парафії. У лютому 1984 року група парафіян у Стубно повідомила свого парафіяльного священика про бажання організувати вивчення соціальної доктрини Церкви в рамках ДР. Ця ініціатива отримала протидію з боку СБ. За інформацією влади, ініціатива проведення ДР виходила від єпископа Перемишльського. Вважалося, що він не тільки надихав, але навіть віддавав накази з цього приводу, як, наприклад, у випадку з ДР в Ярославі. На території Перемишльського воєводства ДР створено також у місті Заржеч. Важливу роль в організації такої душпастирської діяльності в єпархії відіграв о. Бартмінський, який відвідував різні парафії з метою надання порад щодо організації роботи в громадах. 1 лютого 1984 р. утворення ДР заохотили парафіяни в Луцьку. Під час свого виступу він окреслив мету ДР, яка полягає у стимулюванні фермерів та їхніх родин до вивчення рідної історії та вихованні у них поваги до землі, щоб вони були здатні захистити її від експлуатації та гноблення. У Перемишлі IV відділ ВУСП 27 травня 1985 р. завів об'єктову справу під кодовою назвою "Wspólnota", яка стосувалася "мирян-активістів у душпастирській опіці селян". За словами начальника VI відділу ВУСВ капітана Міхала Бучковського, у січні 1986 року СБ у Перемишлі мала дев'ять таємних співробітників у цій справі. Через рік Департамент VI вже мав 37 ТВД. Капітан М. Табіш, який вів цю справу, зараховувався до активних активістів ДР: Ян Каруся, Генрик Чонстка, Вальдемар Міколович (1938-2017), Єжи Бонарк, Марек Кухцінський, Станіслав Дябін (1950-2006), Ярослав Слівінський, Мечислав Стопира (1932-2014)33, Тадеуш Трелка, Августин Чубоча та Владислав Баліцький. Після того, як Табіш залишив СБ у 1986 році, справу перебрав на себе лейтенант Ян Ольховий (...)".

                                             

(...)"...Голова СБ в Міністерстві внутрішніх справ генерал-майор Владислав Частон 17 серпня 1985 року видав "Рішення", в якому наказав вжити активних заходів проти підпільних структур по всій Польщі. Основною причиною активізації діяльності СБ стала триваюча виборча кампанія до Сейму. Реалізація рішення Сянока боляче вдарила по перемишльському підпіллю, діяльність якого на короткий час була дезорганізована. До складу групи осіб, які мали здійснювати розповсюдження листівок із закликами до бойкоту виборів, Служба безпеки України встановила 26 вересня: Станіслав Баран (1947-2016), Анджей Кухарський, Ян Екіерт, Едвард Ванчак (1946-?), Марек Камінський та Марек Кухцінський. 27 вересня були проведені обшуки та виявлено значну кількість листівок та агітаційної літератури. До помешкання Марека Кухцінського на вулиці Венгерській о 6.40 ранку прийшли п'ятеро офіцерів СБ, серед яких були Здіслав Ганчарж і Богуслав Козек. Також були проведені обшуки в квартирах інших активістів. Затримані були: Камінський (РКВ), Куччинський (ОКОР) та Кухарський.

Крім того, у помешканні Камінського були знайдені копії матриці дублікатора. У Кучинського вилучили примірники підпільних видань та друкарську машинку "Геброс", яку згодом йому повернули. Окрім книжкових видань та поетичних збірок (зокрема, "Репортаж з обложеного міста" Збігнева Герберта та Юліана Корнхаузера), а також касет та копій Бусоли, картонних коробок з написом: "Гість, почувайся спокійно, в цьому будинку немає соціалізму, за парканом починається Народна Республіка". До Камінського та Кучинського було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Всі вони відмовилися давати свідчення. Також допитаний Станіслав Баран своїми свідченнями нікого не звинуватив. Інформація про арешт цих активістів була оголошена у церквах Перемишля, де люди молилися за їхнє звільнення. Їхнім родинам надано турботу та матеріальну допомогу.

Кучинського взяли під варту в Ярославі. Там він відмовлявся від їжі, що пояснював печінковою дієтою. У той же час був заарештований і також ув'язнений у Ярославському слідчому ізоляторі Вєнчислав Новацький, який оголосив голодування, що тривало 42 дні. Слідство від імені Воєводської прокуратури вів Юзеф Пєхота, а захист обвинувачених здійснювали адвокати Ян Голіш (1954-2018) та Анджей Матусевич. Нарешті, 22 листопада обох обвинувачених було звільнено з-під варти. У справі Кухарського слідство було припинено у зв'язку з недостатністю доказів вини. 12 лютого 1986 року прокурор подав обвинувальний акт проти Камінського та Кухарського. Двоє інших обвинувачених ухилялися від участі у судових засіданнях. Нарешті, 10 жовтня 1986 року Перемишльський районний суд припинив провадження у справі. Камінський і Кухцінський зробили заяву, що не повернуться на шлях забороненої законом діяльності. Безумовно, арешт і розгляд справи проти одного з членів керівництва Перемишльського РКВ, а також проти одного з керівників діяльності ОУР у Перемишлі вплинули на дезорганізацію опозиційної діяльності, а також викликали побоювання, що за ним послідують подальші арешти. Незважаючи на уповільнення діяльності перемишльських підпільних структур, і Кухцінський, і Камінський не припинили своєї підпільної діяльності..."

                                               

4. громадянський комітет

(...) "Після завершення 5 квітня 1989 року переговорів за круглим столом, одним з ключових висновків яких було рішення про проведення частково вільних виборів до Сейму і Сенату, опозиційна партія розпочала інтенсивну діяльність. Ще до початку переговорів за круглим столом, 18 грудня 1988 року, було створено Громадський комітет під головуванням голови ПОРП "Солідарність" Леха Валенси.

Громадянський комітет "С", завданням якого був відбір кандидатів у депутати та проведення виборчої кампанії, був створений у Перемишлі 15 квітня 1989 року. Його заснували президенти двох структур "Солідарності": робітничої - Марек Камінський та аграрної - Ян Карусь. На початку свого існування губернська КО налічувала 26 членів. Через кілька днів вона зросла до 45, а її головою став Станіслав Жулкевич (1935-2019).

Марек Кухцінський, який користується великою довірою, став членом КО, а після відставки Яцека Млечка, вже під час виборчої кампанії, обійняв посаду речника. Його батько, Збіґнєв Кухцінський, який користується великою повагою серед різних перемишльських кіл, також вступив до КО "С" у Перемишлі (...)".

     .

"(...)Зрештою, від Перемишльського воєводства до Сенату балотувалися Тадеуш Ульма (1923-1996) і Ян Мусій, а до Сейму - Януш Онишкевич і Тадеуш Трелька.

Пріоритетним завданням стало проведення ефективної виборчої кампанії. Марек Кухцінський, як член КО та його прес-секретар, був одним з головних учасників передвиборчої кампанії. Він надав у розпорядження весь свій час, а також свій автомобіль. Він був найбільшою підтримкою для штатного секретаря КО Вальдемара Віглуша, фактично вони обидва виконували обов'язки керівника виборчого офісу, що знаходився на нинішній площі Легіону(...)".

.

.